FANDOM


Черка́си — місто, обласний центр України, культурний центр Центральної України, промисловий центр Центрального економічного району.

Загальна інформація Редагувати

Черкаси розташовані на правому березі Дніпра у верхній частині Кременчуцького водосховища.

Назва міста пов'язана з етнонімом «черкаси»

Адміністративно місто поділяється на Придніпровський та Соснівський міські райони. Також до міської ради відноситься селище Оршанець.

Демографія Редагувати

Чисельність населення Редагувати

Станом на 1 січня 2005 року населення міста становить 293 271 особа, з них у Придніпровському районі проживає 141 737 осіб, у Соснівському — 151 534 особи.

Національний склад населення Редагувати

1926 рік:

1959 рік:

ІсторіяРедагувати

Давні часи Редагувати

Вже в пізньому палеоліті (40-10 тисяч років тому) місце положення Черкас було в зоні стійкої залюдненості і господарської діяльності первісної людини. На території міста близько 4 тисяч років тому існувало скіфське поселення, що підтверджено археологічними знахідками. Проте як постійне поселення Черкаси відомі лише з кінця XIII століття.

Заснування Редагувати

Точної дати заснування Черкас невідомо, Болтин у своїх примітках на Леклерка відносить утворення міста до часів панування монголо-татар над Руссю. Баскак Ахмат, що правив Липецьким князівством, створив біля Рильська дві слободи, куди стікались різні розбійники щоб грабувати околишні поселення. Князь Олег поскаржився на те хану Телебузі і той, давши йому загін монголів, велів розорити слободи. Жителів тих слобід називали черкасами, які оселились на Дніпрі, заснувавши в 1284 році місто Черкаськ. Точно невідомо коли Черкаськ став Черкасами. Ще в 1499 році кримський хан Менглі-Гірей у своєму листі до великого князя московського Івана III Васильовича писав: … ти можеш дістати собі Київ та містечко Черкаськ. У Книзі великого креслення місто вже називається Черкасами: …а нижче, Мошни чотири милі, на Дніпровий град Черкаси.

Перша ж письмова згадка про Черкаси датована 1305 роком, коли про нього згадується вже як про сформоване місто — його вміщено в одному переліку з Києвом, Каневом, Житомиром та Овручем. Дехто із дослідників заснування Черкас відносить до татарського періоду і вказують, що місто було збудоване войовничим плем'ям, відомих під загальною назвою «чорні клобуки». Торки, берендеї, печеніги та інші сусідні народи, що жили нижче Києва по Дніпру, називались черкасами. Ймовірно, що ці племена, займаючи родючі дніпровські береги, мали своє головне місто, яке кияни називали Черкаськом.

За іншим джерелом, а саме за привілеями польського короля Станіслава-Августа, місто засноване в XIV столітті. Там сказано, що: жителі Черкас між іншими документами представили на доказ своїх прав опис замка Канівського, зроблений 1552 року, з якого видно, що коли великий князь литовський Гедемін завоював над морем Кафу, Перекоп і Черкаси П'ятигорські, і привів частину черкасів, тоді, оселивши їх над Дніпром, місто Черкаси ними заселив і поклав йому початок.

Боплан і Герберштейн вважали Черкаси дуже древнім містом. Коли Ягайло був визнаний польським королем в 1386 році, тоді були засновані 3 гетьманства: польське, литовське і руське. Останньому гетьману призначене було місце перебування місто Черкаси.

Середньовіччя Редагувати

З самого заснування Черкаси стали оборонним форпостом, швидко набуло статусу військового містечка. З другої половини XIV століття, коли місто підпало під владу Литви, воно стало центром Черкаського староства. В 1384 році Черкаси згадуються вже як укріплене місто на південних окраїнах Київського удільного князівства, підвладного Великому князівству Литовському, утворюючи разом з Вінницею, Брацлавом та Каневом лінію оборони на шляху кримсько-татарських нападників. З 1471 року, коли удільне князівство було ліквідоване, місто увійшло до складу Київського воєводства. З XV століття місто знову стає центром Черкаського староства. Тут завжди перебував староста-намісник великого литовського князя. З кінця XV століття зростає роль Черкас, як важливого опорного пункту проти грабіжницьких нападів з боку Кримського ханства. Неодноразово мешканцям приходилось вступати в бій проти загонів кримських татар. Перший досить серйозний напад був здійснений в 1483 році, коли орди Менглі-Гірея намагались захопити місто. Після цього на початку XVI століття фортецю було значно укріплено. 1532 року місто витримало 30-денну облогу військ кримського хана Сеадет-Гірея.

Першим черкаським та канівським старостою в 15141535 роках був Остафій Дашкевич, який водночас очолював і українську прикордонну варту в районі середньої Наддніпрянщини. Він добре збудував місто, в 1549 році спорудив міцний замок на Замковій горі з широким ровом. За час свого старостування він очолив кілька вдалих походів черкасців проти кримських татар і турок. Урядуючи в Черкасах і Каневі, Дашкевич згуртував навколо себе багато козаків, зміцнив роль цих міст як центрів формування українського козацтва. Зараз на Замковій горі, де раніше була козацька фортеця, знаходиться сквер Богдана Хмельницького, біля входу до якого стоїть пам'ятний знак Богдану Хмельницькому, а на території — пам'ятник Івану Підкові, який очолив очолював черкаських козаків у боротьбі проти турків.

Козацька доба Редагувати

Відіграючи роль своєрідного плацдарму у заселенні волелюбними козаками пониззя Дніпра, Черкаси далі розвивалось як місто. В козаки йшли селяни та вихідці з міських низів, які втікали у південні райони України від феодального гніту. Черкасці обробляли землю, ловили рибу в Дніпрі та численних річках і озерах, полювали, розводили бобрів, приручали диких коней, тримали пасіки. Водним шляхом Черкаси вже тоді сполучались не тільки з прилеглими до Дніпра землями, а й з Волинню — через Прип’ять та її праві притоки. Центром міського життя у той час був замок, збудований у 1549-52 роках на місці старого. Він стояв на найвищій, вигідній з погляду оборони, Замковій горі над Дніпром.

Після Люблінської унії 1569 року Черкаси увійшли до складу Польщі. Від назви міста, навколо яких поселялись козаки, їх взагалі почали називати черкасами. А в російських документах XVІ-XVІІ століть черкасами називали вже всіх українців. В історії Черкас особливе місце посідає Черкаський полк, який утворений ще 1625 року як один з полків реєстрового козацтва. У роки Національно-Визвольної війни з 1648 року він набув значення адміністративно-територіальної одиниці (до 1686 року). Тоді Черкаський полк був одним з найбоєздатніших і брав участь в усіх важливих битвах козацького війська Богдана Хмельницького.

Ліквідація шляхетського панування позитивно відобразилась на розвитку міста. Виникають промислові підприємства. Після невдалих походів козаків проти Польщі, Богдан Хмельницький був вимушений підписати договір про возз'єднання України з Росією. Підписання цього договору мало відбутись саме в місті Черкаси, але через напад польської шляхти дипломати терміново переїхали до Переяслава, де й була проведена Переяславська Рада.

Після поразки національно-визвольного руху Черкаси тривалий час перебували під владою Польщі, куди вони перейшли за Андрусівським мирним договором 1667 року. В 1791 році місто отримало магдебурзьке право, хоча існує версія, що такий привілей Черкаси мали й раніше. Тоді на початку XIX століття плануванням міста зайнявся відомий архітектор В.Гесте.

Після другого поділу Польщі 1793 року Черкаси відійшли до складу Російської Імперії, ставши одним з повітових центрів Воскресенського намісництва. З 1797 року — це вже повітове місто Київської губернії. На другу половину XIX століття припало стрімке економічне піднесення міста. Зокрема, по завершенні 1876 року прокладання залізниці, з'явилися промислові підприємства. Неабиякого розвитку набули лісопереробна, цукрова (цукроварня збудована 1854 року), тютюнова (тютюнова фабрика — 1878 рік), металообробна, машинобудівна, борошномельна галузі та торгівля. Щороку у місті відбувалось до 7 ярмарків, а базари — один раз у тиждень. Зріс вантажообіг пристані на Дніпрі. Черкаси стали одним із головних перевалочних пунктів лісу, котрий сплавлявся з північних районів України. Зростання економіки сприяло розвиткові міста. Забудова Черкас велась за планом 1815 року, який передбачав створення кварталів з прямими вулицями.

В липні 1859 року в місті перебував Т. Г. Шевченко, якого заарештували біля Прохорівки і відвезли до Черкас. Тут поет склав свої вірші «Сестрі» та «Колись дурною головою», записав народну пісню «Чи бачиш ти, дядьку», виконав відомий малюнок «В Черкасах».

Період СРСР Редагувати

1917 року у Петрограді перемогла Жовтнева революція. Через рік революційна хвиля докотилась і до Черкас. На І Всеукраїнський з'їзд Рад делегатом від міста був Т. Г.Нестеренко. 16 січня 1918 року в Черкасах була встановлена радянська влада, а 18 січня створено місцеву Раду робітничих, солдатських та селянських депутатів. В кінці січня було створено Революційний комітет на чолі з Золотарьовим. Навесні війська гетьмана Скоропадського встановлюють свій контроль над містом, яким заважали червоні партизани на чолі яких стояли Ф. Н.Ільїн, К.Віхоть, Я.Краснощок. У січні 1919 року в місті знову була встановлена радянська влада, але в травні влада перейшла до війська Григор'єва. Було розстріляно багато більшовиків, серед яких Ф. Н.Ільїн та С. Г.Вербовецький. В роки громадянської війни понад 10 разів переходило місто з рук в руки, зазнавало обстрілів і руйнувань. Кілька тисяч жителів стали жертвами боїв і терору.

1 січня 1920 року Черкаси остаточно переходять під радянську владу. 1923 року вони стали центром Черкаського, а з 1927 року — Шевченківського) округу і району. Після ліквідації округів 1930 року місто залишилось центром району, який з 1932 року входив до складу Київської області. Як і всі міста й села краю, Черкаси пережили голодомор 1932-1933 років, сталінські репресії. Відчутних збитків і непоправних втрат завдала місту німецька окупація. У серпні 1941 року тут пройшли кровопролитні бої за місто, а у грудні 1943 року воно було вже звільнене від фашистів. У повоєнні роки, за перших п'ятирічок, почалася розбудова промисловості, відновився розвиток економіки та соціально-культурної сфери. З 1954 року місто стає центром новоствореної і наймолодшої Черкаської області УРСР. Провідними галузями промисловості обласного центру, які сформувались за час існування області є хімічна, машинобудівна, приладобудівна, переробна та харчова. З розвитком хімічної промисловості в 1960-их роках Черкаси поступово перетворюються з центра легкої промисловості на хімічного гіганта. В 1961 році будують найбільший завод з виробництва азотних добрив на Україні, після нього зводять «Хімволокно» (другий за величиною після Чернігівського), «Хімреактив» (завод військового значення) та ще декілька дрібніших. 1961 року, з будівництвом Кременчуцької ГЕС та утворенням Кременчуцького водосховища, через новостворене «Черкаське море» зводять найдовшу в Україні дамбу з мостом довжиною до 15 км. Це перетворило Черкаси на значний транспортний вузол.

Незалежність Редагувати

Після здобуття Україною незалежності промисловість у місті частково занепадає, але швидко відновлюється наприкінці XX століття. Тоді в місті будується перший завод корпорації «Богдан» із збирання автобусів. На сьогоднішній день в Черкасах діє 3 великих заводи по збиранню автобусів, легкових та вантажних автомобілів, та декілька підприємств, які безпосередньо пов'язані з автомобілебудуванням. В цей же період починається занепад хімічної промисловості. Закривається «Хімволокно» та суттєво знижує свою діяльність «Хімреактив». Черкаси перетворюються на автомобілебудівний центр України.

28 листопада 2008 року в місті було демонтовано пам'ятник В. І. Леніну на центральному майдані перед Черкаською облдержадміністрацією. Центральні вулиці міста забудовуються сучасними будинками та скляними хмарочосами, великими торговими центрами, культурними закладами та житловими комплексами.

Економіка Редагувати

Промисловість закладу Редагувати

Черкаси є важливим економічним центром, тут представлені різні галузі промисловості, проте традиційно найбільший розвиток отримали хімічна промисловість, автомобілебудування та харчова промисловість.

Головні підприємства міста за галузями промисловості:
  • хімічна промисловість: ВАТ «Азот»1964 року; найбільше в Україні підприємство з виробництва азотних добрив)[1], завод хімічного волокна і ниток «Хімволокно» (19582008; другий в Україні після заводу в Чернігові, зараз закритий), завод хімічних реактивів (підприємство стратегічного значення, зараз працює на 25 % потужності), завод «Аврора» (виробництво лако-фарбової продукції), асфальтний завод;
  • легка промисловість: шовковий комбінат «ЧШК» (з 1965 року); трикотажна фабрика «Любава», швейна фабрика «Вайсе», фабрики гігроскопічної вати, шкіряної галантереї, валяльна;
  • машинобудівна промисловість: 3 заводи корпорації «Богдан» — завод легкових автомобілів (збирання автомобілів марок «ВАЗ», «Chevrolet» та «Hyundai», планується випуск власних авто марки «Богдан»), автобусний завод (випуск автобусів марки «Богдан» та «Тарас», планується випуск тролейбусів марки «Богдан») та завод вантажних автомобілі (збирання вантажівок марки «Isuzu»); завод з виробництва устаткування для харчової промисловості «Темп», завод пакувальних машин «УпМаш», приладобудівний завод (в радянські часи тут вироблялись запчастини для місяцеходу), завод радіоапаратури, завод «Фотоприлад» (виробництво оптики для військових танків та машин);
  • харчова промисловість: цукрово-рафінадний «ЧЦРЗ» (в радянські часи один з таких 4 заводів в СРСР, зараз закритий), молочний завод «Юрія», 2 броварні (закриті — «Богдан» в 1990-их роках, «Черкаське пиво» в 2008 році), кондитерська фабрика (виробництво продукції під торговою маркою «Домашнє свято»), консервний комбінат корпорації «Верес» (з 1936 року, зараз один із найбільших в Україні), м'ясокомбінат «ЧПК» (один із найбільших у країні), макаронна фабрика, декілька підприємств з фасування круп, 2 хлібокомбінати (виробництво продукції під торговою маркою «Формула смаку»);
  • виробництво будівельних матеріалів: 2 заводи ЗБВ, 2 заводи з виробництва силікатної цегли (з місцевої сировини), підприємства з виробництва будівельних матеріалів (металопластикові вікна «Круг», пінопласт, будівельні суміші тощо);
  • деревообробна промисловість: деревообробний комбінат «ДОК» (виробництво меблів, фанери, пиломатеріалів та матраців «Венето»), декілька меблевих фабрик (Черкаська меблева фабрика, Romira, Lion, ПМ-Плюс тощо) та деревообробних підприємств;
  • інші підприємства: тютюнова фабрика (з 1878 року, випуск цигарок марок LD та R1), фабрика мистецьких виробів, домобудівний комбінат, завод з виробництва картонної тари (з 2008 року, українсько-австрійське підприємство) тощо.

Всього промисловими підприємствами міста в 2007 році реалізовано продукції на 7 894,3 млн. грн., що становить 64,0 % від обсягу реалізованої продукції всієї області.

Транспорт Редагувати

Черкаси — значний транспортний вузол України, що характеризується його розташуванням в центрі держави. Через місто проходить залізниця, що зв'язує дві магістралі — Київ-Харків та Київ-Дніпропетровськ. Залізниця проходить по дамбі та мосту через Кременчуцьке водосховище, що є стратегічним об'єктом державного значення. В самому місті знаходиться залізничний вокзал, з якого здійснюється регулярний зв'язок із сусідніми залізничним вузлами — Смілою та Гребінкою, та 2 залізничні станції. До великих промислових підприємств прокладені додаткові залізничні колії для вивезення продукції.

Через місто проходять 2 значні автошляхи — Умань-Золотоноша (Р-14) та Канів-Кременчук (Р-15). Між Черкасами та Смілою, що є частиною Черкаської агломерації, збудована автомагістраль європейського рівня — по 2 смуги руху в різні боки з широкою, місцями засадженою деревами, розподілювальною смугою. Навколо міста збудована об'їзна дорога.

Через вигідне розташування Черкас на березі Кременчуцького водосховища, місто має річковий вокзал та вантажний річковий порт, через який здійснюється збут продукції місцевих підприємств. На західній околиці міста знаходиться аеропорт, посадочна смуга якого займає 3 місце в Україні після Борисполя та Жулян за рівнем можливості прийому різних типів літаків. Тут можуть сідати всі можливі типи літаків, як пасажирських, так і вантажних. В травні 2009 року аеропорт отримав статус міжнародного.

Громадський транспорт міста представлений тролейбусами, парк яких є одним з найрозвиненіших в Україні, та маршрутними таксі (з весни 2009 року, до того — міськими автобусами). Тролейбусний парк має як старі, так і нові моделі тролейбусів. Маршрутні таксі представлені в основному автобусами марки «Богдан», «Еталон» та «ПАЗ». З прилеглими селами здійснюються регулярні сполучення на рівні міста.

Медицина Редагувати

Найстарішим лікувальним закладом Черкащини стала відкрита в Черкасах наприкінці 1805 року повітова лікарня (її спадкоємецею є сучасна Перша Черкаська міська лікарня). Основними її завданнями тодішньої повітової лікувальниці були надання медичної допомоги військовим Черкаської «військово-штатної команди» та боротьба з інфекційними захворюваннями й епідеміями місцевого населення. Лікарня в той час займала одну кімнату звичайної сільської хати, у якій було 4 ліжка для хворих[2]. Пізніше велике кам'яне приміщення першої повітової лікарні знаходилась на розі вулиць Гоголя та О. Дашковича (зараз у цьому ж приміщенні знаходиться станція швидкої допомоги).

Сучасна система закладів охорони здоров'я у місті Черкасах включає[3][4]:

  • міські лікарні №1, №2 та №3;
  • пологові будинки №1 та №2;
  • інфекційна лікарня;
  • дитяча лікарня;
  • черкаські міські поліклініки №№ 2 і 5;
  • 2 стоматполіклініки (№ 1 і № 2);
  • станція швидкої медичної допомоги м. Черкаси — у 1931 році в Черкасах було створено першу станцію швидкої допомоги. Спочатку для викликів використовувалася кінна лінійка, а пізніше обладнали карету, в якій можна було транспортувати лежачих хворих. 1935 року станція швидкої медичної допомоги отримала автокарету, змонтовану на вантажній автомашині. А у період від 1975 по 1988 роки станція існувала як відділення при лікарні ШМД та 3-ій міській лікарні м. Черкаси. Від 1 січня 1987 року станцію було реорганізовано в самостійний заклад[5].
  • медико-санітарна частина НВК «Фотоприлад».

Освіта Редагувати

У старих Черкасах, дорадянських, було декілька освітніх закладів, хоча закладів вищої освіти не було.

Провідною освітньою устновою міста наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.ст. була Перша міністерська чоловіча гімназія.

І дотепер у деяких зі «старих» шкіл отримують освіту — так у приміщенні, де була приватна жіноча гімназія Самойловської, зараз міститься спеціалізована школа 1-3 ступенів N17 (Асоційована школа ЮНЕСКО).

Ще одна жіноча гімназія знаходилась в старому корпусі будинку юнацької творчості (його досі за старою звичкою називають «будинком піонерів»).

У Черкасах у ХІХ столітті ще було церковно-приходське училище — зараз у приміщенні цієї будови знаходиться Національний банк України в Черкаській області, на розі вулиць Хрещатика та О. Дашковича.

Дошкільна і шкільна освіта Редагувати

У Черкасах функціонують заклади дошкільної, шкільної, як загальної так і нового типу, та позашкільної освіти, причому як державні, так і приватної форми власності.

Система дошкільних закладів у місті представлена розгалуженою мережею ясел і дитячих садочків — 50 закладів)[6].

Заклади середньої освіти в Черкасах представлені як загальноосвітніми (21 ЗОШ та єдина міська вечірня школа)[7], так і спеціалізованими та закладами нового типу (загалом 14), до яких, зокрема, належать[8]:

  • Черкаська перша міська гімназія, Асоційована школа ЮНЕСКО;
  • Черкаська міська гімназія № 9 імені О. М. Луценка;
  • Черкаська міська гімназія № 31;
  • Черкаський фізико-математичний ліцей;
  • Черкаський гуманітарно-правовий ліцей;
  • Черкаський колегіум «Берегиня»;
  • Спеціалізована школа І№ 3;
  • Спеціалізована школа № 13;
  • Спеціалізована школа № 17, Асоційована школа ЮНЕСКО;
  • Спеціалізована школа № 18;
  • Спеціалізована школа № 20;
  • Спеціалізована школа № 27;
  • Спеціалізована школа № 28;
  • Спеціалізована школа № 33.

До приватних шкільних закладів належать[9]:

  • Черкаська приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Перлина»;
  • Приватна школа з поглибленим вивченням окремих предметів 2 ступеня;
  • Приватна школа № 770;
  • Приватна школа «Софія».

Позашкільні освітні заклади Черкас[10]:

  • Центр дитячої та юнацької творчості;
  • Міська станція юних техніків;
  • Клуб юних моряків з флотилією;
  • Міський позашкільний навчальний заклад;
  • Центр туризму та спорту.

Вищі навчальні заклади Редагувати

Вищу освіту в Черкасах надає розгалужена система вишів, причому як державних, так і приватних[11]:

Вищі навчальні заклади ІІІ–ІV рівнів акредитації:
державні:
  • Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького (бульвар Шевченка, 81, м. Черкаси-18031) — надає освіту за напрямками біологія, економіка, історія та юриспруденція, математика, психологія, інформаційні технології, філологія, фізика, хімія, фізична культура; діє Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів[12];
  • Черкаський державний технологічний університет (бульвар Шевченка, 460, м. Черкаси-18006) — факультети: комп'ютеризованих систем у машинобудуванні електронних технологій, інформаційних технологій і систем, економіки і управління, лінгвістичний, будівельний, фінансово-економічний, довузівської підготовки молоді, по роботі з іноземними студентами, перепідготовки фахівців; надає освіту за спеціальностями: «фінанси», «облік і аудит», «економіка підприємств», «менеджмент організацій», «програмне забезпечення автоматизованих систем», «комп'ютерні системи», «радіотехніка», «прилади точної механіки», «технологія машинобудування», «металорізальні верстати та системи», «промислове та цивільне будівництво», «екологія», «хімічна технологія неорганічних речовин», «прикладна лінгвістика», «економічна кібернетика», «електротехнічні системи електроспрживання», «дизайн», «медичні прилади», «управління проектами»[13];
  • Академія пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України — вищий навчальний заклад у системі МВС України.
недержавні:
Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації:
державні:
  • Черкаський інститут банківської справи Академії банківської справи Національного банку України;
  • Черкаський медичний коледж;
  • Черкаський комерційний технікум;
  • Черкаський політехнічний технікум;
  • Черкаське музичне училище ім. С.С. Гулака-Артемовського.
недержавні:
  • Коледж економіки і управління;
  • Черкаський кооперативний економіко-правовий коледж.

ЗМІ Редагувати

У Черкасах активно розвивається сектор ЗМІ, причому особливого поширення набула мережа комерційного і місцевого телебачення. У місті значне число друкованих і електронних засобів масової інформації[14].

Друковані ЗМІ Редагувати

Основні місцеві (міські і обласні) періодичні видання Черкас:

  • газета «Вечірні Черкаси»[15];
  • газета «Місто»;
  • газета «Молодь Черкащини»;
  • газета «Нова Доба»;
  • газета «Черкаський край»;
  • газета «Прес-Центр»;
  • інформаційний щотижневик «Новини тижня»;
  • газета «Черкаські вісті»;
  • газета «Вечірні Черкаси»;
  • газета «УЮТ»;
  • газета «Сiльськi Вiдомості»;
  • газета «Акцент»;
  • газета «Губернські Відомості»;

Комерційну пресу представляють газети «Авізо», «Нерухомість Черкащини», «Ділова Черкащина» «От и До» (щотижнева газета реклами) та інші. Дитячо-юнацьку пресу репрезентує газета «Шкільна Оригінальна Класна» (ШОК).

Електронні ЗМІ Редагувати

У місті діють наступні місцеві комерційні телерадіокомпанії:

  • «Вікка»;
  • «Рось»;
  • «ТЕТ-Черкаси»;
  • «Антена Плюс».

Культура і дозвілля Редагувати

Черкаси — значний культурно-освітній центр, тут працють декілька театрів, обласна філармонія, кінотеатри, численні музеї та заклади культури клубного типу, зокрема, відомчі; черкащани мають змогу відпочити у багатьох парках і скверах, відвідати планетарій і зоопарк.

Музеї і планетарій Редагувати

Головні черкаські музеї:

Черкаси є одним з небагатьох міст України, котре має свій планетарій.

Бібліотеки Редагувати

Міська мережа бібліотек у Черкасах включає наступні заклади:

  • Центральна бібліотека ім Л. Українки (вул. Хрещатик, 200) з відділом обслуговування читачів й бібліотеками-філіалами (№№ 2, 4, 8);
  • Центральна міська бібліотека для дітей з бібліотеками-філіалами для дітей №№ 1, 2, 3, 4;
  • Обласна універсальна наукова бібліотека ім Т. Г. Шевченка;
  • Обласна бібліотека для юнацтва ім. В. Симоненка;
  • Обласна бібліотека для дітей
  • Обласна наукова медична бібліотека з бібліотекою-філіалом № 2[14].

Театри і музика Редагувати

У Черкасах працюють наступні театри:

У місті діє обласна філармонія— створена 11 червня 1955 року. У її складі працюють:

  • Черкаський державний заслужений український народний хор (створений у травні 1957 року);
  • камерний оркестр;
  • ансамбль народної музики «Росава» — створений 1983 року; за час існування в ньому плідно працювали народні артистки України Р.О. Кириченко та О. Павловська, заслужені артисти Т. Халаш, Є. Крикун, вокальний дует, заслужені працівники культури Діана та Василь Матющенки;
  • тріо «Вербена»— лауреати всеукраїнського і міжнародного конкурсів; колектив створено 1983 року професором Національної музичної академії Сергієм Баштаном, а від 1987 року тріо бандуритсок працює в Черкаській обласній філармонії.

Значним культурним осередком у місті є Палац культури «Дружба народів». Для молоді діє Палац культури молоді (у Південно-Західному районі міста, по вул. Сумгаїтська).

У місті працюють як професійні (при філармоні, Черкаській обласній раді), так і аматорські музичні, театральні і фольклорні колективи.

Відомими музичними колективами Черкас є:

  • Камерний хор «Канон» — колектив створений 1991 року як ансамбль духовної музики. Від 1994 працює в складі творчого об'єднання художніх колективів Черкаської обласної ради. У репертуарі хору — доробок вітчизняних та зарубіжних композиторів від XVI століття і до наших днів — твори культової музики, авторські твори, хорові обробки інструментальних творів, а також класичні та авнгардні обробки українських народних пісень;
  • Капела бандуристів — колектив працює в складі об'єднання художніх колективів Черкаської обласної ради. Капела має у своєму складі колективи так званих «малих форм» — чоловічий квартет, тріо бандуристок «Мальви» та «Черкащанки»[16].

Кінотеатри Редагувати

У місті функціонують 3 сучасних кінотеатри[17]:

  • кінопалац «Салют» (вул. Хрещатик, 170) — насправді давня споруда, що навіть не змінила свого призначення — це був перший міський кінотеатр, який працює і донині, однак докорінно змінила зовнішній вигляд (зазнала перебудови);
  • кінотеатр в ТРЦ «Дніпро Плаза» (вул. Героїв Сталінграда, 34);
  • кінотеатр «Україна» (вул. Смілянська, 21).

Парки, пляжі і курорти Редагувати

Головні парки Черкас:

  • парк Перемоги;
  • Соборний парк (кол. Першотравневий);
  • Черкаський міський парк ім. 50-ї річниці Жовтня;
  • Черкаський міський парк «Соснівка»;
  • парк Хіміків;
  • "Долина Троянд";
  • Черкаський міський парк (вул. Жужоми, Митниця);
  • Черкаський міський дитячий парк (Сад Ярової)[18];
  • ландшафтний парк «Ювілейний» у приміській зоні.

У західній частині парку Перемоги діє зоопарк.

Традиційним місцем відпочинку черкащан і гостей міста є дніпровські пляжі (на Кременчуцькому водосховищі). У комунальній власності міста сьогодні перебуває п'ять ділянок пляжу[19]. Ще один пляж планується обладнати на території мікрорайону Митниця, поряд із церквою на вул. Героїв Дніпра — міська влада має намір не лише повноцінно облаштувати його, а й зробити одним із найкращих у місті[20]. Проте, слід визнати, що на кін. 2000-х рр. через здачу в оренду окремих пляжних ділянок і встановлення новими «власниками» поборів за користування пляжами для багатьох містян вони стали недоступними.

На південних околицях Черкас розташований у сосновому лісі над Дніпром кліматичний курорт Соснівка (показання: туберкульоз легень, кістковий туберкульоз).

Спорт Редагувати

Черкаси — спортивне місто, відоме талановитими спортсменами, олімпійськими чемпіонами та призерами престижних спортивних змагань, які представляють Україну на міжнародній арені, створюючи позитивний імідж нашої країни як спортивної держави, де спорт є важливим і невід'ємним атрибутом духовного та фізичного здоров'я нації[14].

В 5060 рр. ХХ ст. в місті успішно розвивався спорт — місцеві спортивні колективи здобувають свої перші перемоги в міжнародних змаганнях, так, футбольна команда «Колгоспник» стала чемпіоном України серед аматорів, завоювала право виступати в першості СРСР, жіноча гандбольна команда «Освіта» стала бронзовим призером Чемпіонату СРСР. На початку 1970-х р. широкого розвитку в місті набув веслувальний спорт. На XVIII Літній Олімпіаді (Токіо, 1964) Черкаси представили свого першого олімпійського чемпіона — Андрія Хіміча. У 198090 рр. особливого поширення серед мешканців міста набув волейбол. В результаті було створено чоловічу волейбольну команду «Азот», неодноразового призера волейбольної першості СРСР та переможця кубку з волейболу СРСР, підготовлено 7 майстрів спорту міжнародного класу.

Вже за незалежності України, у період 19902000 рр. жіноча волейбольна команда «Хімволокно-Круг» виграє Кубок України та займає призові місця в суперлізі Чемпіонату України. У 2000-х з'являються нові спортивні імена, які здобувають славу не лише місту, яке пустило їх у світ, а й рідній державі — серед них Н. Сіробаба, О. Кваша (учасниці Олімпійських ігор, чемпіонки Європи); В. Перешкура (спортивна гімнастика, срібний призер XXVII Олімпійських ігор, Сідней, 2000); О.О. Феденко (велоспорт, срібний призер XXVII Олімпійських ігор, Сідней, 2000); О. Скачков О. (легка атлетика, срібний призер Параолімпійських ігор)[14].

Нині з перемінним успіхом виступають професіональні спортивні клуби міста — баскетбольна команда БК «Черкаські мавпи»[21] волейбольні «Азот», «Круг» та «Хімволокно», ФК «Мінора» (жіночий міні-футбол), ФК «Дніпро» (останній спортивний колектив переживає затяжну фінансову і організаторську кризу).

Матеріальною і організаторською базою розвитку спорту в Черкасаї є спортивно-виховні організації і товариства та спортивні установи і споруди (спортивні комплекси, стадіони, басейни).

Лідерами організації спорту в місті є спортивні товариства «Україна», «Спартак» та «Динамо», а найкращі спортивні школи — СДЮСШОР і ДЮСШ «Олімпія»[22]. Щорічно до 100 спеціалістів готує факультет фізичного виховання Черкаського національного університету.

Спортивні споруди Черкас[14]:
комплексні:
  • Водно-спортивна станція (вул. Гагаріна, 7);
  • Палац спорту «Спартак» (вул. Остафія Дашкевича, 23);
  • Комплекс технологічного університету (вул. Добровольського, 5);
  • Фізкультурно-оздоровчий комплекс (вул. Ярославська, 5);
  • Палац спорту «Будівельник» (просп. Хіміків, 50/2) — ігровий зал площею 1408 м, зал боксу, зал боротьби.
стадіони:
  • «Спартак» (вул. Добровольського, 2);
  • «Центральний» (вул. Смілянська, 78) — територія складає 8,7 га., має футбольне поле з біговими доріжками, секторами для стрибків та метань, вміщує 15 тис. глядацьких місць, є місцем проведення міських, обласних та всеукраїнських змагань, приймаючи на своєму полі вітчизняні футбольні клуби.
басейни:
  • «Астра» (вул. Гоголя, 368);
  • «Сокіл» (вул. Смілянська, 78);
  • «Свят» (вул. Академіка Корольова, 4).

Щороку (дані на сер. 2000-х рр.)[14] в Черкасах проводяться понад 200 спортивних заходів, спартакіад, змагань, турнірів, в яких беруть участь до 10 тис. дітей, молоді та дорослого населення міста.

Релігія Редагувати

До Жовтневого перевороту 1917 року на 30 тисяч населення в Черкасах було близько 20 церков. В центрі Черкас, де зараз знаходиться Черкаська облдержадміністрація, колись була церква, а навколо — Соборний майдан, інша назва площі — базарна, адже тут була найбільша торговиця міста. На найвищому пагорбі Черкас, де сьогодні площа і вулиця Слави та Меморіал Слави, колись також стояла Свято-Троїцька церква — місце, де завжди було велелюдно. Крім того в місті діяли старообрядницькі храми, в т.ч. і жіночий монастир.

Але в радянський час місто пережило страшний період безбожжя. Черкаси, за свідченнями, стали єдиним обласним центром в усьому колишньому СРСР, де в результаті страшної трагедії знищення духовенства і руйнування церков у 1930-х роках, не залишилося жодного храму[23]. З демократизацією громадського життя наприкінці 1980-х років, пожвавилось і релігійне життя. Оскільки відновлювати в місті не було що, всі черкаські храми є новобудовами.

Православні святині Черкас:

УПЦ КП
  • Свято-Троїцький кафедральний собор (площа Слави, 10);
  • Храм Святої великомучениці Варвари (вул. Руставі, 25);
  • Свято-Анатоліївський храм (вул. Менделєєва, 16/2);
  • каплиця Святих Кирила та Мефодія (б-р Шевченка, 81);
  • каплиця Сергія Радонезького та Всіх Святих Землі Української (на перетині вул. Добровольського та Гоголя).
УПЦ МП
  • Свято-Михайлівський кафедральний собор (Соборний сквер, вул. Ільїна, 212);
  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Благовісна, 374);
  • Храм Різдва Христового (Південно-Західний район, вул. Сумгаїтська);
  • Храм Святого апостола Андрія Первозванного (мікрорайон Митниця, вул. Сержанта Смирнова, 3);
  • Храм Святого апостола Луки (на території ІІІ міської лікарні, вул. Рози Люксембург, 210);
  • Храм на честь ікони Божої Матері «Всецариця» (на території І міської лікарні, вул. Дахнівська, 32, Дахнівка);
  • Храм на честь ікони Божої Матері «Неопалима купина» (р-н Луначарського, на території Черкаської академії пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля);
  • Храм Святого Іоанна Воїна (при військовій частині автобат, вул. Ільїна, 221);
  • Свято-Преображенський храм (мікрорайон Дахнівка, вул. ІІ Українського фронту, 153)[24].

У Черкасах у дорадянську добу було також декілька синагог — одна з них була на місці теперішнього палацу спорту «Спартак» — від 1946 року приміщення синагоги використовували як спортзал, поки 1967 року не спорудили сучасний спорткомплекс. Ще одна синагога була розташована на місці, де тепер знаходиться приміщення Драмтеатру — це була синагога Зарицьких, саму синагогу зруйнували. Існує свідчення, що 1903 року в місті було аж 22 синагоги[25], втім і раніше, і особливо на початку ХХ ст. єврейське населення міста потерпало від погромів; ще більших втрат воно зазнало в часи Другої Світової війни. Однак, попри значно меншу кількість євреїв (юдеїв) у Черкасах у теперішній час проти давнішого все одно доволі нелогічним є факт, що в місті не існує жодної синагоги на кінець 2000-х рр., відтак членам юдейської громади навіть ніде поминати померлих, та й «Об'єднана єврейська громада» діє виключно як громадська організація[26].

Архітектурне обличчя міста, пам'ятки і пам'ятники Редагувати

Сучасні вулиці та споруди Черкас органічно пов'язуються з чентральною частиною міста, яку ще на початку ХІХ століття планував відомий архітектор В. Гесте[27].

Велика забудова тривала в місті на початку радянської доби — за генеральним планом 1932 року.

Черкаси були містом, яке доволі сильно потерпіло внаслідок руйнувань у Другу Світову війну, але ще більше через вандалізм будівничих, які до кінця 1930-х знесли всі культові споруди міста та чимало громадських і приватних будівель (останні руйнували навіть у 1960-і рр., що могли являти історичну та архітектурну цінність.

У 195080 рр. у місті багато будували:

  • Будинок Рад (1959, арх. В. Штокмар);
  • Музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка (1964, арх. Б. Кучер та ін.);
  • залізничний вокзал (1965, арх. Л. Чуприн);
  • Будинок зв'язку (1965, арх. С. Рец);
  • готель «Турист» (1970, арх. Н. Чмутіна та ін.);
  • Будинок політосвіти (1973, арх. М. Черненко);
  • палац культури «Дружба народів» (1980, арх. Л. Кондрацький, М. Собчук, С. Фурсенко)[28].

Відтак, Черкаси є регулярно і модерно забудованим містом завдяки кількаразовим реконструкціям і перебудовам за генеральними планами забудови вже у повоєнний час — 1950 рік і 196265 роки (остання забудова здійснювалась київським ДІПроМістом). Однак, у центрі, зокрема, на вулицях Хрещатик і Б. Вишнивецького окремими вкрапленнями зберігаються чудові архітектурні пам'ятки старої забудови.

Архітектурні і монументальні пам'ятки Редагувати

  • окремі будівлі на центральній вулиці Хрещатик (кол. Дахнівська), зокрема, колишній будинок грабаря Щербини (зараз палац одружень) на самому її початку; також будівля колишнього готелю «Слов'янський», споруда сучасної філармонії, будинок колишнього громадського банку (Хрещатик, 251; збуд. 1914, автор — відомий арх. В. В. Городецький; стиль модерн) — тепер це редакція газети «Черкаський край»[29] та деякі інші;
  • низка інших споруд, зокрема по вулиці Б. Вишневецького, 34 будинок колишньої Першої музичної школи, зведений коштом грабаря Лисенка, де у 1914 році знаходився військовий шпиталь, пізніше архів і краєзнавчий музей; зберігся також будинок, який на початку ХХ століття належав грабарю Лисенку, потім тут містились майстерні трудової школи № 1, у 193034 роках — шляховий технікум, згодом неповна середня школа № 15, зараз це приміщення міського планетарію та центру Товариства «Знання»; збереглись будинки міських чоловічої (В.В. Городецький, 1903) та жіночої гімназій.

У радянський час було зведено монументальний Пагорб Слави (початок робіт 1975 року) поблизу площі Слави (поруч з колишньою Замковою горою). Це — великий меморіальний комплекс з центральним монументом «Батьківщина-мати»[30].

Сучасною архітектурною перлиною міста є Свято-Архангело-Михайлівський кафедральний собор у Соборному парку, збудований у візантійському стилі в 19942002 роках за проектом митрополита Черкаського владики Софронія, що є найвищим храмом в Україні[31].

Пам'ятники Редагувати

У Черкасах встановлено низку пам'ятників — Т. Г. Шевченку, Меморіал Слави, Б. Хмельницькому, І. Підкові, пам'ятні знаки і хрести на честь загиблих воїнів-учасників війни в Афганістані, Жертвам Голодоморів та політичних репресій на Черкащині тощо.

Дивіться основну статтю: Пам'ятники Черкас.

Прикметною особливістю монументальної скульптури Черкас є майже відсутність пам'ятників, що возвеличують діячів радянської доби, крім того місто є чи не єдиним з великих українських, принаймні за винятком Західної України, де немає жодного пам'ятника Леніну — великий монумент вождя пролетаріату на центральному однойменному майдані перед будівлею облради було знесено наприкінці осені 2008 року[32].

Загалом по місту досить багато пам'ятників і пам'ятних знаків на честь видатних осіб, історичних подій, збиральних і навіть вигаданих (Проні Прокоповні і Голохвастову) образів. Найприкметнішими і наймонументальнішими пам'ятниками міста є пам'ятник Тарасові Шевченку (1964) та пам'ятник Богдану Хмельницькому (1995), а найоригінальнішими — варенику (2006) і жіноцтву (2009) перед готелем «Росава».

Персоналії Редагувати

З історією Черкас тісно пов'язані імена цілого ряду визначних представників науки, культури і мистецтва України, які в різний час народилися і жили тут, або чия трудова діяльність проходила у цьому місті.

Черкаси не раз відвідував Т. Г. Шевченко у 18451846 рр. — він зупинявся в будинку Цибульських; до 175-річчя від дня народження українського генія тут відкрито Музей Великого Кобзаря, а на будинку встановлено меморіальну дошку.

З містом тісно пов'язана біографія першого козацького ватажка Дмитра Вишневецького (Байди), керівника козацького повстання 1593 року Криштофа Косинського, організатора Коліївщини Максима Залізняка.

У Черкасах працював відомий український поет і письменник Василь Симоненко, тут він помер і похований, а за адресою вул. Хрещатик, 251 діє присвячений його життю і творчості літературно-меморіальний музей.

Серед інших персоналій, чиї життя або творча кар'єра пов'язані з Черкасами: видатний український драматург І. Карпенко-Карий, який відвідував Черкаси та працював тут, на сцені місцевого театру виступала славетна Марія Заньковецька, у місті бував єрейський письменник Шолом Алейхем. Тут народилися художник-графік В. Замирайло, письменник Лесь Гомін, видатна співачка Лілія Лобанова, один із перших наших стратонавтів Я. Український, фізіолог М. Вітте, учений у галузі будівництва О. Норовецький та інші. У Черкасах деякий час перебував П. Тичина, виступали визначні актори А. Бучма та Г. Юра[14].

див. тж.: Категорія:Персоналії:Черкаси

На Черкащині в часи Великої вітчизняної війни точились запеклі бої, багато героїв походять з черкаського краю. У наш час багато вулиць носять назви видатних воїнів ВВВ — так, у центрі міста є вулиця, названа на честь героя Радянського союзу Лазарєва, — саме його танкова дивізія першою зайшла в місто, на цій вулиці знаходяться дві меморіальні дошки на честь Лазарєва.

У Черкасах народилися Герої Радянського Союзу:

ВиноскиРедагувати

  1. Офіційна веб-сторінка ВАТ «Азот»
  2. Перша Черкаська міська лікарня, найстаріший лікувальний заклад в області на Офіційний сайт Департаменту охорони здоров'я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради
  3. Лікарні на Офіційний сайт Департаменту охорони здоров'я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради
  4. Поліклініки на Офіційний сайт Департаменту охорони здоров'я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради
  5. Станція швидкої медичної допомоги м. Черкаси на Офіційний сайт Департаменту охорони здоров'я та соціальної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради
  6. Дошкільні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  7. Загальноосвітні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  8. Нового типу та спеціалізовані освітні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  9. Приватні освітні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  10. Позашкільні освітні заклади на Офіційний сайт Управління освіти виконкому Черкаської міської ради
  11. Навчальні заклади України // Черкаська область на www.profi.org.ua/ (Портал професійного консультування)
  12. Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького на www.profi.org.ua/ (Портал професійного консультування)
  13. Черкаський державний технологічний університет на www.profi.org.ua/ (Портал професійного консультування)
  14. 14,0 14,1 14,2 14,3 14,4 14,5 14,6 Деякі статистичні дані про місто Черкаси на Черкаси. Міський інформаційний портал
  15. Електронна версія газети «Вечірні Черкаси»
  16. Музичні колективи, гурти на www.nashekolo.org.ua («Наше коло». Творчі ресурси Черкащини.)
  17. Кінотеатри в Черкасах на KINO.ukr.net
  18. Парки Черкащини на www.landarchitecture.org.ua (Садово-паркова та ландшафтна архітектура Черкащини)
  19. Генеральне прибирання // «Вечірні Черкаси», №16 від 22 квітня 2009 року
  20. На комунальному пляжі встановлять перші в Черкасах шезлонги на www.nt.ck.ua («Новини тижня». Інформаційний щотижневик м. Черкаси)
  21. Офіцій сайт баскетбольного клубу «Черкаські мавпи»
  22. Словін Ігор Лідери черкаського спорту // повідомл. за 17 грудня 2003 року на Сайт медіа-групи «Антена»
  23. Нікітенко Людмила Черкаська Голгофа. До червня 1938 року в Шевченковому краї не залишилося жодного храму, жодного монастиря, жодного живого священика // «Україна Молода» № 231 за 13 грудня 2007 року
  24. Де освятити паску // повідомл. за 16 квітня 2009 року на www.vechirka.ck.ua (електронна версія газети «Вечірні Черкаси»)
  25. Шаблон:ЕЄЕ
  26. На Черкащині святкують Хануку на www.buket.ck.ua («Букет». Черкаський святковий портал)
  27. Місто Черкаси /3 на who-is-who.com.ua
  28. Сокоренко В.Г. Черкаси // Шаблон:УРЕ. Том 12., К., 1985, стор. 271
  29. Черкаські вулиці у давнину. Вулиця Хрещатик (колишня Дахнівська) на www.mestectvo.com/cherkassy/
  30. Історичні та архітектурні пам'ятки Черкас на офіційному сайті Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників
  31. Протоієрей Анатолій Чортополох (Черкаси) ЧЕРКАСИ. Найбільший храм України відзначив престольне свято. // інф. за 22 листопада 2006 року на www.orthodoxy.org.ua «Православіє в Україні» (Інтернет-видання УПЦ)
  32. Пам’ятник Леніну знесли у Черкасах // повідомлення за 1 грудня 2008 року на gazeta.ua
  33. www.warheroes.ruШаблон:Ref-ru
  34. www.warheroes.ruШаблон:Ref-ru
  35. www.warheroes.ruШаблон:Ref-ru
  36. www.warheroes.ruШаблон:Ref-ru
  37. www.warheroes.ruШаблон:Ref-ru
  38. www.warheroes.ruШаблон:Ref-ru